Подати на Аліменти

Коли подружнє життя закінчується і сторони не бажають його рятувати навіть заради спільних дітей, виникає багато питань щодо місця проживання дітей, участі того з батьків, хто проживає окремо, у вихованні дітей, але основною проблемою залишається фінансове утримання дітей.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Крім того, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» гарантує дітям право на гідний (належний) рівень життя. Пряма відповідальність за створення належних умов у повній мірі лежить на батьках, оскільки відповідно до норм Сімейного кодексу України батькіи мають рівні права та обов’язки по відношенню до дітей.
Статтею 180 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Але чи завжди так виходить? Чи дійсно той з батьків, хто не проживає разом з дитиною робить все для належного виконання своїх батьківських обов’язків по утриманню дитини? Давайте з цим розбиратись більш детально.

• ті, що визначаються за домовленістю батьками;
• за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі (наприклад, шляхом підписання нотаріально посвідченого договору про участь батьків у вихованні дитини до досягнення нею повноліття);
• за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

В ідеалі, звісно, коли під час розірвання шлюбу або вже після цього батьки укладають договір про участь батьків у вихованні дитини, посвідчений у нотаріуса. У такому договорі батьки не тільки самостійно визначають місце проживання дитини, порядок спілкування з дитиною, проведення канікул та святкових днів, а й узгоджують розмір щомісячного грошового утримання дитини та компенсацію додаткових витрат.

Але як ми зазначили, це може бути в ідеальній ситуації, за обставин, що колишнє подружжя навіть після розірвання шлюбу підтримує теплі та дружні стосунки заради благополуччя спільної дитини.

На жаль, у реальному житті такі випадки дуже рідкісні, отже тому з батьків, з ким проживає дитина, не залишається нічого іншого, крім стягнення аліментів примусово – у судовому порядку.

Аліменти- це кошти для харчування, одягу та інших побутових потреб дитини.

Відтак, той, з батьків, хто проживає з дитиною та утримує її має право звернутись до суду з:

• заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів (у порядку наказного провадження);
• позовною заявою про стягнення аліментів на утримання дитини (в порядку позовного провадження).

Що стосується стягнення аліментів у порядку наказного провадження, то звертаючись до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів можна заявити одна з таких вимог:

• вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину – однієї чверті, на двох дітей – однієї третини, на трьох і більше дітей – половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов’язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб;

або

• вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов’язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.

У рамках позовного провадження судом розглядаються такі вимоги:

• стягнення аліментів у фіксованій сумі у більшому розмірі, ніж ті, що розглядаються в рамках наказного провадження;
• оспорювання розміру аліментів, зазначеного в судовому наказі про стягнення аліментів;
• вимога про збільшення або зменшення розміру аліментів;
• стягнення додаткових витрат (не є аліментами) на дитину.

Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв’язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років. (наприклад, якщо Відповідач приховує отримання заробітку, не повідомляє про місце свого проживання та роботи тощо).

Крім того, за злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), а також злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їх утриманні або за вчинення зазначених дій раніше судимою особою настає кримінальна відповідальність, передбачена ст. 164 Кримінального кодексу України.

У такому випадку, під злісним ухиленням від сплати коштів на утримання дітей (аліментів) або на утримання непрацездатних батьків слід розуміти будь-які діяння боржника, спрямовані на невиконання рішення суду (приховування доходів, зміну місця проживання чи місця роботи без повідомлення державного виконавця, приватного виконавця тощо), які призвели до виникнення заборгованості із сплати таких коштів у розмірі, що сукупно складають суму виплат за три місяці відповідних платежів.

При визначенні розміру аліментів суд враховує:

• стан здоров’я та матеріальне становище дитини;
• стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів;
• наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
• наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
• доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
• інші обставини, що мають істотне значення.

Це саме роз`яснив і Пленум Верховного Суду України у п. 17 постанови від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

Частиною 2 ст. 182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Важливим є те, суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Головною особливістю аліментів є те, що їх розмір може змінюватись в судовому порядку. Наприклад, якщо то, хто проживає з дитиною подасть до суду позовну заяву про збільшення розміру аліментів і доведе суду, що матеріальне становище Відповідача покращилось і що він спроможний сплачувати більший розмір аліментів, ніж встановлений, то суд з достатньою вірогідністю задовольнить таку заяву.

Або якщо та особа, яка сплачує аліменти подасть до суду позовну заяву про зменшення розміру сплати аліментів, обґрунтовуючи це тим, що його матеріальне становище погіршилось, він втратив джерело фінансування або, наприклад, на його утриманні є ще малолітні діти або непрацездатні батьки, або все разом у сукупності, то суд також може задовольнити таку позовну заяву і зменшити встановлений розмір аліментів.

Тобто, відповідно до ст. 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров’я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

1. Подати до суду заяву про видачу судового наказу про стягнення аліментів або позовну заяву про стягнення аліментів на утримання дитини.
2. Отримати судовий наказ на стягнення аліментів, який є виконавчим документом або рішення суду про стягнення аліментів і на підставі цього рішення отримати виконавчий лист.
3. Подати виконавцю (державному або приватному) заяву про відкриття виконавчого провадження разом з оригіналом виконавчого документу – судового наказу або виконавчого листа з рішенням суду задля примусового виконання судового рішення.
4. Очікувати на отримання аліментів на зазначений в заяві про відкриття виконавчого провадження розрахунковий рахунок та номер банківської картки отримувача.

Слід зауважити, що аліменти є власністю дитини, а тому батьки мають розпоряджатися аліментами виключно в інтересах дитини.

Перелік доходів, з яких вираховуються аліменти, встановлений постановою Кабінету Міністрів України «Про перелік видів доходів, які вираховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб» від 26.02.1993 р. № 146.
Утримання аліментів з працівників провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом, у тому числі:

• основної заробітної плати за посадовим окладом, тарифною ставкою, відрядними розцінками тощо;
• усіх видів доплат і надбавок до заробітної плати;
• грошових і натуральних премій;
• оплати за надурочну роботу, за роботу в святкові, неробочі та вихідні дні;
• заробітної плати, що зберігається під час відпустки, а також з одержуваної при звільненні компенсації за невикористану протягом кількох років відпустку;
• заробітної плати, що зберігається під час виконання державних і громадських обов’язків, та в інших випадках збереження середньої заробітної плати;
• винагороди за загальні річні підсумки роботи підприємств та організацій;
• винагороди, що виплачується штатним літературним працівникам газет, журналів, агентств друку, радіо, телебачення із фонду літературного гонорару, а також нештатним літературним працівникам, що підлягають державному соціальному страхуванню;
• одноразової винагороди (відсоткових надбавок) за вислугу років;
• допомоги по державному соціальному страхуванню, а також з допомоги по тимчасовій непрацездатності, що встановлені в колективних сільськогосподарських підприємствах;
• доплат до допомоги по державному соціальному страхуванню, виплачуваних за рахунок підприємств, установ, організацій;
• сум, виплачуваних для відшкодування збитків у зв’язку з втратою працездатності внаслідок каліцтва або іншого пошкодження здоров’я, за винятком сум для відшкодування витрат на догляд за ними, на додаткове харчування, санаторно-курортне лікування (включаючи оплату проїзду) і протезування потерпілих;
  – допомоги по безробіттю;
• одержуваної пенсії, за винятком надбавок до пенсії, що виплачуються особам з інвалідністю першої групи на догляд за ними, а також надбавок, що виплачуються непрацюючим пенсіонерам на утримання непрацездатних членів сім’ї, що належать до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” ( 2262-12 );
• державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства, призначеної відповідно до Закону України “Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю” ( 2109-14 );
• стипендій, виплачуваних студентам в період навчання у вищих навчальних закладах, учням професійних навчально-виховних закладів та слухачам навчальних закладів підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів;
• доходів від підприємницької діяльності, селянських (фермерських) господарств, кооперативів, об’єднань громадян, а також доходів, що припадають на частку платника аліментів від присадибної ділянки або підсобного господарства;
• усіх видів заробітку, одержуваного адвокатами за роботу в юридичних консультаціях;
• плати, отриманої за передачу в оренду земельної ділянки або земельної частки (паю);
• інших видів заробітку.

Тобто, перелік видів доходів, з яких вираховуються аліменти, досить обширний та не обмежується лише заробітною платою, як гадає більшість.

• у строк, встановлений боржнику у виконавчому листі або постанові про стягнення аліментів (ч. 1 ст. 69 ЗУ «Про виконавче провадження»);
• якщо такий строк не встановлений – до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення (ч. 1 ст. 69 ЗУ «Про виконавче провадження»);
• на підставі заяви одного з батьків аліменти відраховуються не пізніше триденного строку від дня, встановленого для виплати заробітної плати, пенсії, стипендії (ч. 2 ст. 187 Сімейного кодексу України).

Той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов’язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо) (ч. 1 ст. 185 Сімейного кодексу України).

Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні. Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред`явила такий позов.

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Важливим є те, що додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у справі 6-1296 цс 15 дійшла правового висновку, у відповідності до якого, виходячи з аналізу статті 185 СК України додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв`язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки МСЕК, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).

Додаткові витрати, зумовлені особливими обставинами, можуть бути присуджені судом у вигляді конкретної суми, що підлягає одноразовій сплаті, або у вигляді щомісячних чи інших періодичних платежів, здійснюваних протягом певного строку чи постійно. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення. Причому, якщо причина, що зумовила додаткові витрати, є триваючою (тяжка хвороба або каліцтво) додаткові витрати можуть фінансуватися наперед із вказівкою або без вказівки кінцевого терміну їх виплати.

Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд – довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування – виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо). При стягненні коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесені у майбутньому, суду необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат. У випадку зміни особливих обставин, на яких ґрунтувалося рішення суду про стягнення додаткових витрат на дитину, кожна із сторін вправі звернутися до суду з відповідною вимогою – збільшення або зменшення суми додаткових витрат.

Таким чином, визначення обставин, що підтверджують спричинення додаткових витрат на дитину, відноситься до компетенції суду і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку.

Підводячи підсумки вищезазначеного, можна стверджувати, що процес стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину в судовому порядку є досить тривалим та складним. Складність цього процесу обґрунтована необхідністю збору та подачі до суду доказів, адже на підставі них суддя ухвалює відповідне рішення. Для того, щоб отримати бажаний результат і стягнути через суд аліменти та навіть додаткові витрати на дитину краще звертатись до професіоналів. Хоча Вам може здаватись, що стягнення аліментів є простою справою, за якої необхідно лише подати позовну заяву або заяву про видачу судового наказу, але це зовсім не так. По-перше, Вам потрібно спочатку звернутись до суду, якому підсудна справа про стягнення аліментів. По-друге, Вам необхідно правильно обґрунтувати та сформулювати свої позовні вимоги. По-третє, Ви маєте підтвердити викладені в позові дані відповідними доказами або у разі неможливості подачі таких доказів, заявити клопотання про їх витребування судом. По-четверте, Вам потрібен представник, який відстоїть Ваші інтереси в суді. З цим всім Вам допоможуть фахівці з сімейного права нашої компанії, які мають успішний досвід у стягненні аліментів та додаткових витрат через суд. Тому не зволікайте, а скоріше звертайтесь до нас за консультацією.