Реєстрація ТОВ

Перед тим, як замовити послугу реєстрація ТОВ засновники мають з’ясувати і затвердити наступні моменти:

• назва юридичної особи. Вона повинна бути затверджена як в повній, так і в скороченій формах;
• дані про бенефіціарного власника (якщо такий є) або обґрунтувати причину його відсутності;
• місця розташування ТОВ;
• відомості про кожного із засновників;
• види запланованої діяльності підприємства з подальшим їхнім відображенням в кодах КВЕД;
• розмір статутного капіталу із зазначенням точної частки кожного учасника ТОВ;
• контактну інформацію юрособи;
• установчий документ (положення, статут тощо), який буде обумовлювати подальші кроки у послузі реєстрація ТОВ;
• найменування керуючого органу (зафіксоване протоколом зборів засновників).

• Підготовка та підписання документів для реєстрації ТОВ.
• Подача документів для державної реєстрації юридичної особи.
• Реєстрація юридичної особи та взяття на облік у податковій та органах статистики.
• Виготовлення печатки ТОВ.
• Відкриття рахунку ТОВ у банківській установі.

Численні реформування економіки України призвели до появи нових організаційно-правових форм юридичних осіб. Однак, без заперечень товариство з обмеженою відповідальністю є однією з найпоширеніших та найпопулярніших форм юридичних осіб в Україні.

Хоча ні Цивільний кодекс України, ні Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» не містять легального визначення відповідної організаційно-правової форми юридичної особи, як товариство з обмеженою відповідальністю, законодавець все ж таки відправив нас шукати його визначення в ч. 3 ст. 80 Господарського кодексу України.

Відтак, відповідно до положень ч. 3 ст. 80 Господарського кодексу України ТОВ – це господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов’язаннями тільки своїм майном.

Високий попит на послугу реєстрація ТОВ в Україні обумовлений тим, що:

• засновниками та учасниками ТОВ можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, як резиденти, так і нерезиденти;
• розмір статутного капіталу ТОВ не обмежується будь-якою цифрою, законодавцем впроваджено досить гнучкі умови наповнення статутного капіталу ТОВ;
• законодавець не забороняє реєстрацію ТОВ усього з одним учасником;
• кількість учасників ТОВ не обмежується;
• ТОВ несе відповідальність за своїми зобов’язаннями всім належним йому майном, у той же час, ТОВ не відповідає за зобов’язаннями своїх учасників.

Оскільки дана стаття присвячена порядку (процедурі) створення юридичної особи у формі товариства з обмеженою відповідальністю, то в ній ми стисло поділимось з вами основними моментами щодо ТОВ, а саме:  перелік нормативно-правових актів, що регулюють порядок створення товариств з обмеженою відповідальністю; статут ТОВ; відмінність звичайного статуту від модельного; права та обов’язки учасників ТОВ; статутний капітал ТОВ та порядок його збільшення; обмеження у виплаті дивідендів учасникам ТОВ; органи управління товариством з обмеженою відповідальністю; вихід учасника з ТОВ, реєстрація ТОВ тощо.

Отже, ми детально та покроково розповімо про те, як зареєструвати товариство з обмеженою відповідальністю в Україні і не пошкодувати про це.

Для початку необхідно зазначити, що правовий статус та порядок реєстрації юридичних осіб в Україні, у тому числі й реєстрація ТОВ, регламентується Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань». До 2018 року питання ТОВ регулювалось Законом України «Про господарські товариства», проте з прийняттям нового Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» норми попереднього в частині ТОВ та ТДВ втратили чинність.

Цивільний та Господарський кодекс є загальними нормативно-правовими актами, що визначають правовий статус та порядок реєстрації юридичної особи у формі товариства з обмеженою відповідальністю. Спеціальним же нормативно-правовим актом, що регулює юридичний статус, порядок формування статутного капіталу, вимогу до статуту товариства, права та обов’язки учасників ТОВ, порядок прийняття рішення загальними зборами учасників ТОВ, вихід учасника з ТОВ та відчуження його частки та інші питання регулює саме Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Що стосується самого переліку документів, необхідних для реєстрація ТОВ, порядку їх подання, строки та перелік підстав для відмови у державній реєстрації підприємства або припинення його діяльності, то зазначене регламентується Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

Отже, перед тим, як реєструвати товариство з обмеженою відповідальністю радимо ознайомитись із вказаними нормативно-правовими актами, що значно полегшить подальшу роботу та розкриє нюанси управління ТОВ.

Основним установчим документом, на підставі якого дії товариство з обмеженою відповідальністю є Статут. Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» містить всього три основні пункти відомостей, які повинні вказуватися у Статуті обов’язково (ч. 5 ст.11 Закону про ТОВ), а саме:

1) повне та скорочене (за наявності) найменування товариства;

2) органи управління товариством, їх компетенцію, порядок прийняття ними рішень;

3) порядок вступу до товариства та виходу з нього.

У той же час Закон містить положення про те, що Статут товариства може містити інші відомості, що не суперечать закону.

Слід зауважити, що деякі положення Цивільного та Господарського кодексу України, що стосуються установчих документів товариств з обмеженою відповідальністю досі залишаються чинними. Тому вони мають бути враховані при розробці Статуту ТОВ.

Господарський і Цивільний кодекс України визначають наступні положення, які повинні містити Статут: вид товариства та його найменування, предмет і цілі (мета) його діяльності, склад засновників та учасників, склад і компетенцію органів управління товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, з яких необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови реорганізації та ліквідації Товариства.

Якщо вам здається, що все, що необхідно вказати у Статуті уже перелічено вище, то це зовсім не так. Спеціальний закон про ТОВ містить у собі особливості, які мають бути враховані при розробці ТОВ.

Зокрема, у Статуті учасники можуть на власний розсуд: визначити строк протягом якого учасникам необхідно внести свої вклади до статутного капіталу; визначити коло осіб, які є посадовими особами ТОВ; визначити розмір часток учасників додатково у відсотках встановити особливий порядок надання згоди уповноваженими на те органами Товариства на вчинення значних правочинів та визначити, які саме правочини будуть вважатися значними; встановити іншу кількість голосів учасників (але не менше, ніж більшість голосів), необхідну для прийняття рішень з питань порядку денного загальних зборів, але окрім рішень, які відповідно до закону приймаються лише одностайно; встановити переважне право певних учасників вносити додаткові вклади  і визначити які саме учасники його матимуть або ж виключити етап внесення додаткових вкладів лише тими учасниками, які мають таке переважне право тощо.

Зазначений перелік не є вичерпним і учасники ТОВ можуть самостійно вносити ті положення в Статут, які вважають за потрібне.

Підсумовуючи, зазначимо основний обов’язковий мінімум відомостей, що вносяться до Статуту ТОВ:

– повне та скорочене (за наявності) найменування товариства;

– предмет і мета діяльності ТОВ;

– склад засновників та учасників ТОВ;

– порядок формування майна Товариства;

– порядок розподілу прибутків та збитків;

– умови реорганізації та ліквідації ТОВ;

– органи управління товариством, їх компетенцію, порядок прийняття ними рішень;

– порядок вступу до товариства та виходу з нього.

Модельний статут – це типовий  установчий документ, який затверджується не самим ТОВ, яке діє на його підставі, а Кабінетом Міністрів України. Тобто, на відміну від індивідуального статуту в модельному статуті ви не можете прописати повний перелік пунктів і положень, притаманних саме вашому ТОВ, а обмежуєтесь лише звичайною формою, затвердженою Кабміном. Так, під час державної реєстрації ТОВ ви звісно можете додати декілька пунктів в модельний статут, але їх не багато.

Таким чином, зараз розберемо відмінності між звичайним (індивідуальним) статутом ТОВ та модельним статутом ТОВ.

На нашу думку слід розпочати з характерних рис модельного статуту ТОВ:

• неможливість прописати особливості діяльності ТОВ та встановити певні обмеження;
• якщо постановою Кабміну вносяться нові зміни щодо модельного статуту, то такі зміни мають внести всі ТОВ безперечно;
• модельний статут можна використати виключно для такої організаційно-правової форми як ТОВ;
• реєстрація ТОВ можлива на підставі модельного статуту можлива як в електронній, так і в паперовій формі;
• можливість зекономити гроші та час.

Необхідно зауважити, що ТОВ може здійснити перехід на індивідуальний статут у будь-який момент, коли вважатиме це за потрібне. Так само і навпаки –  у будь-який момент перейти з індивідуального статуту на модельний.

То який же краще статут обрати для ТОВ? На нашу думку краще обрати для себе індивідуальний статут, розроблений виключно під конкретне товариство з обмеженою відповідальністю, в кому будуть прописані його унікально характеризуючи положення і норми.

Відтак, права і обов’язки учасників ТОВ закріплені в ст. ст. 5, 6 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». Проте як зазначає сам законодавець коло прав і обов’язків учасників ТОВ не є вичерпним та  не обмежується лише тими, що перелічені в законі.

До основних прав учасників ТОВ законодавець відносить такі:

1) брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому цим Законом та статутом товариства;

2) отримувати інформацію про господарську діяльність товариства;

3) брати участь у розподілі прибутку товариства;

4) отримати у разі ліквідації товариства частину майна, що залишилася після розрахунків з кредиторами, або його вартість.

Основними обов’язками учасниками ТОВ є наступні:

1) дотримуватися статуту;

2) виконувати рішення загальних зборів учасників товариства.

Як ми зазначили вище, у статуті ТОВ може бути зафіксовано більш розширене коло прав і обов’язків його учасників, що  безумовно не суперечить чинному законодавству України та не виходить за його межі.

Статутний капітал ТОВ – капітал товариства з обмеженою відповідальністю, що утворюється з номінальної вартості часток його учасників, виражених у національній валюті України.

Більшість засновників для формування статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю обирає саме грошові кошти, адже вони мають велику ліквідність. Проте не слід забувати, що вкладом учасника товариства також можуть бути цінні папери, інше майно, якщо інше не встановлено законом. Однак, вклад у негрошовій формі повинен мати грошову оцінку, що затверджується одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства. Але необхідно пам’ятати, що вартість вкладу кожного учасника ТОВ має бути не меншою за номінальну вартість його частки.

У той же час, заборонено використовувати для формування статутного капіталу ТОВ:

• бюджетні кошти;
• майно державних і комунальних підприємств, яке відповідно до закону або рішення органу місцевого самоврядування не підлягає приватизації;
• майно, що перебуває в оперативному управлінні бюджетних установ.

Кожен учасник ТОВ має повністю внести свій вклад протягом шести місяців із дати державної реєстрації ТОВ, якщо інше не передбачається в статуті. У випадку прострочення внесення вкладу учасником ТОВ виконавчий орган ТОВ має надіслати такому учаснику письмове попередження про прострочення, в якому зазначити додатковий строк для погашення заборгованості. Цей строк встановлює виконавчий орган або статут ТОВ. Додатковий строк не може перевищувати 30 днів. Отже, 7 місяців із дня державної реєстрації ТОВ – це максимальний строк для внесення учасниками своїх вкладів у статутний капітал, ураховуючи додатковий строк.

У випадку не внесення учасником вкладу протягом додаткового строку виконавчий орган ТОВ має скликати загальні збори учасників, на яких можуть, зокрема, прийняти рішення про виключення такого учасника зі складу ТОВ.

Слід зауважити, що збільшення статутного капіталу товариства допускається лише після внесення всіма учасниками товариства своїх вкладів у повному обсязі. Збільшення статутного капіталу товариства, яке володіє часткою у власному статутному капіталі, не допускається.  При збільшенні статутного капіталу за рахунок додаткових вкладів номінальна вартість частки учасника товариства може бути збільшена на суму, що дорівнює або менша за вартість додаткового вкладу такого учасника.

Збільшення статутного капіталу ТОВ відбувається:

• без додаткових вкладів (за рахунок нерозподіленого прибутку товариства);
• шляхом додаткових вкладів (відбувається за рішенням загальних зборів учасників (3⁄4 голосів усіх учасників товариства, які мають право голосу, якщо інше не передбачено статутом, але не менше, ніж більшість голосів):
• за рахунок додаткових вкладів діючих учасників товариства (у межах суми збільшення статутного капіталу пропорційно до частки кожного учасника у статутному капіталі);
• за рахунок додаткових вкладів третіх осіб.

Збільшення за рахунок додаткових вкладів третіх осіб:

• після реалізації кожним учасником свого переважного права або відмови від реалізації такого права в межах різниці між сумою збільшення статутного капіталу та сумою внесених учасниками додаткових вкладів, лише якщо це передбачено рішенням загальних зборів учасників про залучення додаткових вкладів, у якому визначаються загальна сума збільшення статутного капіталу товариства, коефіцієнт відношення суми збільшення до розміру частки кожного учасника у статутному капіталі та запланований розмір статутного капіталу.
• можуть вноситися у негрошовій формі, грошова оцінка яких затверджується одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники ТОВ.
  Що стосується терміну реалізації переважного права на внесення додаткового вкладу, то:
  * для учасника: встановлюється рішенням загальних зборів учасників, але не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення про залучення додаткових вкладів,
  * для третьої особи: протягом 6 місяців після спливу строку, встановленого для учасника, якщо рішенням загальних зборів учасників не встановлюється менший строк.

Інші строки встановлюються статутом або одностайним рішенням загальних зборів учасників, в яких взяли участь всі учасники ТОВ – для внесення додаткових вкладів, можливість учасників вносити додаткові вклади без дотримання пропорцій їхніх часток у статутному капіталі або право лише певних учасників вносити додаткові вклади, а також може бути виключений етап внесення додаткових вкладів лише тими учасниками ТОВ, які мають переважне право.

Визначення терміна «дивіденди» закріплене у пп. 14.1.49 Податкового кодексу України. Згідно з указаною нормою дивіденди – це платіж, що здійснює юридична особа, у тому числі емітент корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів, на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв’язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Законодавством України закріплені й певні обмеження у виплаті дивідендів учасникам ТОВ, серед яких можна виділити наступні:

• ТОВ не здійснило розрахунків з учасниками ТОВ у зв’язку з припиненням їх участі в ТОВ або з правонаступниками учасників ТОВ;
• майна ТОВ недостатньо для задоволення вимог кредиторів за зобов’язаннями, строк виконання яких настав, або буде недостатньо внаслідок прийняття рішення про виплату дивідендів чи здійснення виплати;
• ТОВ не має права виплачувати дивіденди учаснику, який повністю або частково не вніс свій вклад;
• стосовно майна, що перебуває в податковій заставі або адміністративному арешті, чи коли ТОВ перебуває в процесі банкрутства;
• інші обмеження, передбачені в статуті ТОВ.

Органами управління ТОВ є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган.

Загальні збори учасників є вищим органом ТОВ, до компетенції яких входить:

1) визначення основних напрямів діяльності товариства;

2) внесення змін до статуту товариства, прийняття рішення про здійснення діяльності товариством на підставі модельного статуту;

3) зміна розміру статутного капіталу товариства;

4) затвердження грошової оцінки негрошового вкладу учасника;

5) перерозподіл часток між учасниками товариства у випадках, передбачених цим Законом;

6) обрання та припинення повноважень наглядової ради товариства або окремих членів наглядової ради, встановлення розміру винагороди членам наглядової ради товариства;

7) обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства;

8) визначення форм контролю та нагляду за діяльністю виконавчого органу товариства;

9) створення інших органів товариства, визначення порядку їх діяльності;

10) прийняття рішення про придбання товариством частки (частини частки) учасника;

11) затвердження результатів діяльності товариства за рік або інший період;

12) розподіл чистого прибутку товариства, прийняття рішення про виплату дивідендів;

13) прийняття рішень про виділ, злиття, поділ, приєднання, ліквідацію та перетворення товариства, обрання комісії з припинення (ліквідаційної комісії), затвердження порядку припинення товариства, порядку розподілу між учасниками товариства у разі його ліквідації майна, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, затвердження ліквідаційного балансу товариства;

14) прийняття інших рішень, віднесених законом до компетенції загальних зборів учасників.

Наглядова рада ТОВ в межах компетенції, визначеної статутом товариства, контролює та регулює діяльність виконавчого органу товариства. Зокрема, до компетенції наглядової ради може бути віднесено обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу товариства (всіх чи окремо одного або декількох з них), зупинення та припинення їхніх повноважень, встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства.

Виконавчий орган ТОВ здійснює управління поточною діяльністю товариства.

До компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов’язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (у разі утворення).

Виконавчий орган товариства підзвітний загальним зборам учасників і наглядовій раді товариства (у разі утворення) та організовує виконання їхніх рішень.

Виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є “директор”, якщо статутом не передбачена інша назва.

Найменування юридичної особи повинно містити інформацію про її організаційно-правову форму, у нашому випадку товариство з обмеженою відповідальністю, і безпосередньо саму назву ТОВ.

Назва ТОВ може складатися з власної назви товариства з обмеженою відповідальністю, а також містити інформацію про мету діяльності, вид, спосіб утворення, залежність ТОВ та інші відомості.

Найменування ТОВ не може бути тотожним найменуванню іншого ТОВ.

У найменуванні ТОВ забороняється використовувати:

• повне чи скорочене найменування державних органів або органів місцевого самоврядування, або похідні від цих найменувань, або історичні державні найменування, перелікяких установлює Кабінет Міністрів України, – у найменуваннях юридичних осіб приватного права;
• символіку комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, заборона використання яких встановлена Законом України”Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки”;
• символіку воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну;
• терміни, абревіатури, похідні терміни, заборона використання яких передбачена законом.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Основним із принципів підприємницької діяльності є, зокрема, вільний вибір підприємцем виду підприємницької діяльності.

Повний перелік видів діяльності міститься в Національному класифікаторі України ДК 009:2010, який використовується у разі визначення видів економічної діяльності (КВЕДів) та внесення відповідної інформації до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Слід зауважити, що підприємець необмежений у праві вибору декількох видів діяльності, передбачених у Національному класифікаторі ДК 009:2010.

З цього приводу можна виділити такі основні моменти:

• уповноважена особа ТОВ має право використовувати у своїй діяльності печатку, але її використання не є обов’язковим;
• відбиток печатки не може бути обов’язковим реквізитом будь-якого документа, що подається уповноваженою особою ТОВ до органу державної влади або органу місцевого самоврядування. Копія документа, що подається уповноваженою особою ТОВ до органу державної влади або органу місцевого самоврядування, вважається засвідченою у встановленому порядку, якщо на такій копії проставлено підпис уповноваженої особи ТОВ;
• наявність або відсутність відбитка печатки ТОВ на документі не створює юридичних наслідків.
• виготовлення, продаж та/або придбання печаток здійснюється без одержання будь-яких документів дозвільного характеру.

Таким чином, законодавець не зобов’язує суб’єкта господарювання використовувати печатку у своїй діяльності, наявність підпису уповноваженої особи ТОВ на документах фінансово-господарської діяльності є достатнім. У той же час, зауважуємо, що в Україні підприємці досі використовують печатки, оскільки вважають це атрибутом господарської діяльності.

Порядок відкриття розрахункових рахунків суб’єктами господарської діяльності регулюється главою 3 постанови правління Нацбанку № 492 від 12.11.2003 «Про затвердження Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків – резидентів і нерезидентів».

Відтак для відкриття розрахункового рахунку ТОВ необхідно подати до банківської установи:

• заяву про відкриття поточного рахунку;
• копія належним чином зареєстрованого установчого документа;
• документи, що підтверджують повноваження представників клієнта (накази, протокол, рішення засновників, довіреності тощо);
• паспорт або інший документ, що посвідчує особу представника;
• документ, виданий відповідним контролюючим органом, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб — платників податків особи — представника;
• перелік осіб, які мають право розпоряджатись рахунком;
• схематичне зображення структури власності
• документи щодо вивчення клієнта (фінансова звітність на останню звітну дату, з відмітками контролюючого органу про отримання; інші документи на вимогу Банку — за потреби);
• опитувальник клієнта.

Відповідно до положення ч. 3 ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії).

Відтак, ліцензія – право суб’єкта господарювання на провадження виду господарської діяльності або частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.

Перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню є вичерпний і закріплений у ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності».

До таких видів, зокрема, відносять банківську діяльність, діяльність з надання фінансових послуг та діяльність за надання послуг з інкасації; діяльність у галузі телебачення і радіомовлення; діяльність у сфері електроенергетики; освітня діяльність; виробництво і торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, і пальним, зберігання пального; будівництво об’єктів тощо.

Документи для отримання ліцензії подаються до органу ліцензування:

• нарочно;
• поштовим відправленням з описом вкладення;
• в електронній формі, у порядку затвердженому КМУ.

Орган ліцензування протягом п’яти робочих днів з дня одержання заяви про отримання ліцензії встановлює наявність або відсутність підстав для залишення її без розгляду і в разі їх наявності приймає відповідне рішення.

Строк прийняття рішення про видачу ліцензії або про відмову в її видачі становить десять робочих днів з дня одержання органом ліцензування заяви про отримання ліцензії.

Рішення набирає чинності та оприлюднюється на офіційному веб-сайті органу ліцензування, а інформація про таке рішення вноситься до ліцензійного реєстру наступного робочого дня після його прийняття.

У рішенні про видачу ліцензії орган ліцензування зазначає реквізити рахунку для внесення плати за видачу ліцензії.

Ліцензія на провадження здобувачем ліцензії визначеного ним виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, оформлюється органом ліцензування в електронному вигляді (запис про рішення органу ліцензування щодо видачі ліцензії суб’єкту господарювання в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань) та відображається у виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, яка видається ліцензіату безоплатно, та підлягає обов’язковому оприлюдненню на порталі електронних сервісів у порядку, визначеному Міністерством юстиції України в Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань.

Ліцензія видається на необмежений строк.

Що стосується дозволів, то відповідно документ дозвільного характеру – дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ в електронному вигляді (запис про наявність дозволу, висновку, рішення, погодження, свідоцтва, іншого документа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань), який дозвільний орган зобов’язаний видати суб’єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб’єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

До дозволів можна віднести: дозволи, які надають право на експорт чи імпорт товарів, на будівництво, на спеціальне використання біоресурсів, на розміщення реклами тощо.

Строк видачі документів дозвільного характеру становить десять робочих днів, якщо інше не встановлено законом. Документи дозвільного характеру видаються безоплатно, на необмежений строк, якщо інше не встановлено законом.

Як правило під «виходом учасника» зі складу ТОВ усі розуміють продаж своєї частки партнерам або третім особам. Проте, проаналізувавши Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» можна виділити наступні підстави виходу учасника ТОВ з його складу:

• особиста воля учасника (учасник ТОВ може вийти з товариства та отримати вартість своєї частки або ж відчужити свою частку іншим учасникам або третім особам);
• рішення інших учасників про виключення учасника зі складу ТОВ (у випадку невнесення учасником вкладу під час формування статутного капіталу або неподання правонаступником заяви про вступ до товариства);
• звернення стягнення на частку учасника у ТОВ (підставою для цього є виконавчий документ).

Процедура виходу учасника зі складу ТОВ залежить від розміру його частки у статутному капіталі ТОВ.

Якщо частка учасника у статутному капіталі становить менше 50 %, то учасник може вийти з ТОВ у будь-який час без згоди інших учасників.

Для цього учаснику потрібно звернутися до нотаріуса або в центр надання адміністративних послуг у відповідному районі та надати такі документи:

• Заповнену заяву щодо державної реєстрації юридичної особи за формою 2;
• Квитанцію про сплату адміністративного збору;
• Заяву про вихід з товариства з обмеженою відповідальністю, засвідчену нотаріально

Учасник вважатиметься таким, що вийшов в ТОВ з дати державної реєстрації цього факту в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (через 24 години після реєстрації заяви з поданими документами).

Якщо ж частка у статутному капіталі становить більше 50 %, то вихід здійснюється за згодою інших учасників товариства.

Для отримання такої згоди потрібно відправити кожному з учасників заяву про свій намір вийти з товариства з проханням надати згоду на такий вихід. При цьому, підпис на заяві засвідчується нотаріально з обов’язковим використанням спеціальних бланків нотаріальних документів. Заяву краще відправляти цінним листом з описом вкладення за місцем реєстрації кожного з учасників ТОВ. Вказане необхідне  для підтвердження дати, коли заява була направлена.

Після цього, інші учасники протягом одного місяця з дня подання заяви приймають рішення щодо надання згоди на вихід учасника з товариства. Зауважимо, що статутом ТОВ може бути передбачено і інший строк прийняття такого рішення (або більший, або менший).

Процедура державної реєстрації виходу учасника з ТОВ така сама – потрібно підготувати та подати всі вищезазначені документи і додатково рішення учасників про надання згоди на вихід з товариства (оригінал або нотаріально засвідчену копію).

Якщо документи відповідатимуть закону, то через 24 години учасник вважатиметься таким, що вийшов з товариства.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» законодавець виділив, зокрема, такі підстави для відмови у проведенні державної реєстрації ТОВ, а саме:

1) документи подано особою, яка не має на це повноважень;

2) у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії;

3) документи подані до неналежного суб’єкта державної реєстрації;

4) не усунуто підстави для зупинення розгляду документів протягом встановленого строку;

5) документи суперечать вимогам Конституції та законів України;

6) порушено встановлений законом порядок створення юридичної особи;

7) порушено встановлену учасником вимогу нотаріального засвідчення справжності підпису під час прийняття рішень з питань діяльності юридичної особи та/або вимоги нотаріального посвідчення правочину, предметом якого є частка такого учасника у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) відповідної юридичної особи;

8) невідповідність найменування юридичної особи вимогам закону;

9) щодо засновника (учасника) юридичної особи, що створюється, проведено державну реєстрацію рішення про припинення юридичної особи в результаті її ліквідації;

10) невідповідність відомостей, зазначених у заяві про державну реєстрацію, відомостям, зазначеним у документах, поданих для державної реєстрації, або відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі чи інших інформаційних системах, використання яких передбачено цим Законом;

11) невідповідність відомостей, зазначених у документах, поданих для державної реєстрації, відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі чи інших інформаційних системах, використання яких передбачено законом.

Підсумовуючи вищевикладене, ми хочемо порадити вам все-таки звертатись до кваліфікованих юристів, які нададуть якісний та фаховий  супровід від етапу надання консультацій та підготовки документів до реєстрації ТОВ. Це позбавить вас неприємних «сюрпризів», збереже ваш час і  зробить процедуру реєстрація ТОВ максимально комфортною.